×

Повідомлення

There is no category chosen or category doesn't contain any items
Понеділок, 24 серпня 2015 00:00

Словник термінів з педагогіки

Автор
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

 

А
Актив – ініціативна група вихованців, яка усвідомлює вимоги керівника колективу і допомагає в організації діяльності колективу.
Атестація педагогів – комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня.

 

Б
Бесіда – метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить учителя, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань.
Безумовний рефлекс – природжений рефлекс, стереотипна реакція організму на біологічно значимі впливи зовнішнього чи внутрішнього середовища.

 

В
Виховання – цілеспрямований та спуціально організований процес формування якостей особистості.

Віковий період – відрізок життя людини, який досягає певного ступеня розвитку і має характерні особливості.

Відчуття – психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ, станів організму під безпосереднім впливом подразників на відповідні органи чуття.

Вправляння – виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок та позитивних норм поведінки.

Виховуючі ситуації – спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки чи подолання недоліків.
Важковиховані – категорія осіб, в яких під впливом несприятливих для розвитку соціальних, психолого-педагогічних та методико-біологічних умов з'являється негативне ставлення до навчання, норм поведінки, відбувається зниження або втрата почуття відповідальності за свої вчинки.

Викладання – організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів, в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.

Вправи – цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій та операцій для формування навичок та вмінь.

Відставання – невиконання учнями вимог або однієї з них, наявне на одному з проміжних етапів навчального процесу.

Внутрішкільний контроль – систематична цілеспрямована перевірка адміністрацією школи роботи педагогічного колективу, окремого вчителя.

Вік – конкретна, відносно обмежена в часі ступінь фізичного і психічного розвитку людини.

Вікова криза – перехідний період від одного етапу вікового розвитку до іншого, що супроводжується різкими змінами психічного та фізичного розвитку.

 

Г
Громадянськість – духовно-моральна цінність, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.

Громадська думка – система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.

 

Д
Дедукція – процес переходу від судження, що виражає загальне положення, до судження, що виражає вужчі положення або частковий випадок.

Диспут – вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють його учасників.

Дискусія – метод групового обговорення проблеми з метою з'ясування істини шляхом зіставлення різних думок.

Дитячі громадські організації – об'єднання громадян віком від 6 до 14 (молодіжні від 14 до 28) років, метою яких є діяльність, спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів.

Дидактика – галузь педагогіки, що розробляє теорію навчання й освіти.

Державний стандарт загальної освіти – звіт норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, а також гарантії держави щодо її здобуття.

Дидактична мета – очікуваний, раніше запланований викладачем результат навчальної діяльності, спрямований на поліпшення засвоєння учнями знань, набуття вмінь та навичок.

Дисципліна – свідоме дотримання учнями правил і норм поведінки, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підпорядкування громадським інтересам.

Домашня робота – самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків.

Диференціація в освіті – процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи.

 

Е
Емоції – елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального стану організму.

Ефективність виховання – співвідношення між метою виховання і результатами досягнутими у процесі формування особистості, соціальних груп.

 

З
Задатки – природні особливості людини, які є передумовою для розвитку індивіда.

Здібності – психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності.

Закономірності виховання – стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному розвитку особистості.

Заохочення – схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Здібності – потенційні можливості людини, які забезпечують їй більш високі, ніж в інших людей, показники в діяльності.

Знання – факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.

Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.

Загальна середня освіта – цілеспрямований процес засвоєння систематизованих знань про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

 

І
Інтерв'ю – метод отримання інформації за допомогою усного опитування.

Індукція – процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.

Ідеал – уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя.

Інструктаж – короткі, лаконічні, чіткі вказівки щодо виконання дії.

Інспектування – система державного контролю за виконанням закладами й установами освіти постанов, директив у ряду в галузі освіти, навчальних планів та програм, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Інноваційний заклад освіти – навчальний загальноосвітній заклад, в якому педагогічний та учнівський колективи експериментують, спробують чи впроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології.

 

К
Колектив – соціально-значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Компетенція – загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.

 

Л
Лекція – розгорнутий, системний виклад у доступній формі певної соціально-політичної, моральної, естетичної проблеми.

Лабораторні роботи – вивчення у школі природних явищ за допомогою спеціального обладнання.

 

М
Методика дослідження – процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, операцій та впливів, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань.

Метод педагогічного спостереження – організоване дослідження педагогічного процесу в природних умовах.

Мораль – система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльність, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Моральне виховання – виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки.

Методи виховання – шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.

Метод навчання – взаємопов'язана діяльність викладача та учнів, спрямована на засвоєння учнями системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.

Методична робота в школі – спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога.

Методи управління – засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу.

 

Н
Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Національне виховання – виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіковій мудрості, духовності.

Навички – автоматизовані, звички, безпомилково виконувані дії.

Науковий світогляд – цілісна система понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до діяльності й самої себе.

Навчальна програма - документ, який визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальний посібник – книга, матеріал якої розширює підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.

Навчальний матеріал – призначений для вивчення і засвоєння інформації.

Навчальна екскурсія – форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.

Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання.

 

О
Освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Обов'язок – усвідомлення особистістю громадських і моральних вимог.

Органи самоврядування - демократично обрані уповноважені колективу, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції.

Обдарованість – індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

Обдаровані діти – діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

 

П
Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Предмет педагогіки – особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання.

Педагогічний процес – це динамічні взаємодія вихователів і вихованців, спрямована на досягнення поставленої виховної мети.

Психолого-педагогічний експеримент – метод, що забезпечує спостереження за змінами психологічних характеристик дитини і процесі педагогічного впливу на неї.

Психіка – здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок, інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Пам'ять – закріплення, збереження в мозку того, що відбулося у минулому досвіді людини.

Принципи виховання – керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

Правове виховання – виховна діяльність сім'ї, школи, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та правомірної поведінки дітей.

Прийом виховання – складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.

Переконання – метод виховного впливу, за допомогою якого вихователь звертається до свідомості почуттів, життєвого досвіду дітей з метою формування свідомого ставлення до дійсності і норм поведінки.

Педагогічна вимога – педагогічний вплив на свідомість учнів з метою спонукати їх до позитивної діяльності або гальмування негативних дій і вчинків.

Привчання – організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення її на звичні форми суспільної поведінки.

Прогнозування – передбачення ситуацій, які раніше мали місця, але можливі в перспективі.

Покарання – осуд недостойних дій та вчинків з метою їх припинення, запобігання у майбутньому.

Психокорекція – діяльність, пов'язана з виправленням певної якості, формуванням бажаної поведінки, набуттям умінь та навичок, які б відповідали віковим та ситуативним нормам.

Практикум – форма навчального процесу, за якого учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички й уміння.

Предметні гуртки – науково-освітні гуртки, організовані з метою розширення й поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану школи й розвитку в них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки.

Педагогічний досвід – сукупність знань, умінь і навичок, набутих у процесі безпосередньої педагогічної діяльності; форма засвоєння педагогом раціональних здобутків своїх колег.

Позакласна виховна робота – діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час.

Позашкільні навчально-виробничі заходи – заклади освіти, які дають змогу дітям виявляти свої творчі здібності, одержувати додаткову освіту, підвищувати можливості у професійному становленні та забезпечують соціальний захист.

Перевиховання – виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості, що формувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Підручник – книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики.

Принципи навчання – певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Прийом навчання – сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної мети конкретного методу.

Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, слів, термінів, принципів дій, прикладів.

Практичні роботи – застосування знань учнями у ситуаціях, наближених до життєвих.

Проблемна ситуація – психологічний стан, що виникає в результаті мисленої взаємодії суб'єкта з об'єктом, який викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається.

Проблемно-розвиваюче навчання – система регулятивних принципів діяльності, цілеспрямованості та проблемності, правил взаємодії викладача та учнів, вибір і вирішення способів та прийомів створення проблемних ситуацій і вирішення навчальних проблем.

 

Р
Розвиток людини – процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних та духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких найважливішими є виховання й навчання.

Рефлекс – закономірна реакція організму на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища, здійснювана через центральну нервову систему у відповідь на подразнення рецепторів.

Розумове виховання – діяльність вчителя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.

Розумовий розвиток – процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей мислення учнів.

Рівень вихованості – ступінь сформованості в учня відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості.

Розповідь – образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища і події.

Рада школи – орган колегіального управління шкільними справами, вирішення найважливіших питань щодо удосконалення навчально-виховного процесу.

 

С
Соціометрія – галузь соціології, яка вивчає між особистісні взаємини у малих групах кількісними методами, зосереджуючись на внутрігрупових симпатіях і антипатіях; прикладна наука, метод вивчення структури й рівня між особистісних емоційних зв'язків у групі.

Спадковість – здатність організму відтворювати потомство, передавати свої ознаки наступним поколінням, відновлення у нащадків біологічної подібності.

Сприймання – психічний процес відображення предметів і явищ за безпосередньої їх дії на органи відчуття, що супроводжується розумінням цілісності відображуваного.

Самооцінка – судження людини про наявність у неї якостей, характеристик для певного еталону, зразка.

Совість – найважливіший показник моральної вихованості, особлива форма самоконтролю, важливий компонент моральної самосвідомості.

Статеве виховання - процес засвоєння підростаючим поколінням знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі.

Самовиховання – систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей та подолання негативних.

Самоосвіта – процес набуття її знань у процесі самостійної роботи поза систематичним навчанням у стаціонарному навчальному закладі.

Самоставлення – ставлення людини до самої себе.

Самоповага – особисте оцінне судження, виражене в позитивному ставленні індивіда до самого себе.

Самооцінка – оцінювання особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей.

Саморегуляція – здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та психічних процесів.

Сім'я – невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти, кровні родичі, інші особи, пов'язані родинними зв'язками з подружжям.

Семінарські заняття – обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу.

Статут школи – сукупність норм і правил життя колективу з урахуванням його особливостей і перспектив розвитку.

 

Т
Тестування – метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень.

Темперамент – індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виражається в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу її психічних процесів.

Трудове виховання – виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.

 

У
Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості й зосередженості на певних об'єктах з одночасним абстрагуванням від інших.

Уява – психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин через використання наявних у людини знань в новій комбінації.

Умовивід – специфічна форма зіставлення кількох суджень.

Уміння – здатність свідомо діяти на основі засвоєння знань.

Учіння – власна навчальна діяльність учнів.

Урок – форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

 

Ф
Формування особистості – процес соціального розвитку молодої людини, становлення її як суб'єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.

Фізичне виховання – система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.

Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

Форми організації навчання - спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів. що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.

Факультативні заняття – навчальний курс, організований з метою розширення і поглиблення знань учнів з певного предмету.

 

Х
Характер – сукупність стійких психічних властивостей людини, які виявляються у її поведінці й діяльності.

 

Ш
Школознавство – галузь педагогічної науки, що досліджує принципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навально-виховних закладів, зміст і методи управління шкільною справою, особливості керівництва школою, організації її роботи.

Для завантаження в форматі Word, натисніть нижче на назву документу.

Читати 699 разів
Детальніше в цій категорії: « Поняття про урок Технологія та її автор »

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

Відгуки

instagram

Написати нам

captcha

Powered by ChronoForms - ChronoEngine.com